- горниця
- (давньорус.)Чиста половина, парадна кімната хати (порівн. світлиця). Призначалась для прийому гостей і освітлювалась красними вікнами, зверненими до вулиці. Через сіни з'єднувалася з теплим житловим приміщенням, часто розташовувалася на підкліті. Прийнято відрізняти:горниця на стовпах — дерев'яна селянська хата, під якою знаходиться нежитлове приміщення з кутовими стовпами і дощаними стінами. Характерна для російського народного будівництва.
Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.
